Які захворювання найчастіше зустрічаються у наркозалежних людей?

 Опубліковано: 31.10.2025

Автор: Любов Кравчук – редакторка

Медичні рецензенти: Андрій Антоненко – лікар-нарколог; Дмитро Костяков – психотерапевт

Матеріал інформує про типові ризики та не замінює медичної консультації. Діагностика і лікування визначаються лікарем з урахуванням індивідуальних факторів. За невідкладних станів телефонуйте 103

Залежність від психоактивних речовин підвищує ймовірність інфекцій, уражень органів і психічних розладів. Рівень ризику визначається способом уживання (ін’єкційний, інгаляційний, пероральний), поєднанням речовин, умовами життя, доступом до медичної допомоги та підтримки. Найвразливішими залишаються люди, які ін’єкують наркотики, особливо за відсутності стерильних інструментів, регулярного тестування та безперервного лікування. Своєчасна діагностика і значно зменшують ускладнення та смертність, а також підвищують утримуваність у програмах лікування розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин.

Інфекції крові та печінки

Серед людей із залежністю найчастіше реєструють ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), гепатит В (HBV — вірус гепатиту В) та гепатит С (HCV — вірус гепатиту С). Ключові чинники передачі — контакт із кров’ю під час ін’єкцій, спільне використання інструментів та низьке охоплення тестуванням. Підсилюють ризики передозування, супутні травми, тісні побутові контакти й відсутність стабільного житла. Регулярне тестування та безперервна терапія зменшують як індивідуальні ризики, так і загальну захворюваність у спільноті.

Шляхи передачі та профілактика

• спільні голки, шприци, фільтри, ємності для розчину; профілактика — лише одноразові набори, пункти обміну, навчання безпечним практикам, відмова від повторного використання; базове правило: одне введення — один стерильний комплект;
• статевий шлях; профілактика — презервативи, доконтактна профілактика ВІЛ (PrEP — профілактичне щоденне або подієве приймання антиретровірусних препаратів для людей із високим ризиком), постконтактна профілактика ВІЛ (PEP — 28-денний курс, розпочатий не пізніше ніж через 72 години після ризикового контакту);
• контакт із кров’ю в побуті; профілактика — індивідуальні засоби гігієни, швидке тестування після інцидентів, навчання безпечному поводженню з гострими предметами

Періодичність тестувань для груп ризику: ВІЛ — щонайменше кожні 6–12 місяців, за високої експозиції — кожні 3–6 місяців; HCV — не рідше ніж раз на 6–12 місяців із повтором після ризикових подій; HBV — перед вакцинацією та за епідемічних показань. Скринінг на туберкульоз рекомендовано щорічно або частіше за наявності імунних порушень чи симптомів.

ВІЛ і супутні стани

Без лікування ВІЛ ушкоджує імунну систему, підвищуючи ризик тяжких інфекцій і деяких видів раку. Сучасна антиретровірусна терапія (АРТ) дає змогу досягти невизначуваного вірусного навантаження, зазвичай нижче 200 копій РНК/мл, що асоціюється з відсутністю статевої передачі вірусу. Для людей із залежністю найефективніше працює поєднання АРТ із психотерапією, замісною підтримувальною терапією (ЗПТ) за опіоїдної залежності, супроводом від відміни та профілактикою передозувань. Невизначуване вірусне навантаження зменшує ризик туберкульозу та інших опортуністичних інфекцій, а безперервний прийом ліків і регулярний моніторинг (вірусне навантаження кожні 3–6 місяців) знижують імовірність ускладнень і госпіталізацій. Для статевих партнерів людей із ВІЛ з високим ризиком доцільна PrEP за призначенням лікаря, з обов’язковим моніторингом функції нирок і регулярним тестуванням на ВІЛ та ІПСШ (інфекції, що передаються статевим шляхом).

Вірусні гепатити В і С

Гепатит В може переходити в хронічну форму та зумовлювати цироз і гепатоцелюлярну карциному. Вакцинація проти HBV — ефективний спосіб профілактики. Стандартна схема для дорослих: 0–1–6 місяців; за потреби можливі прискорені графіки, які лікар узгоджує індивідуально. Рівень антитіл анти-HBs доцільно перевіряти через 1–2 місяці після завершення курсу, щоб підтвердити імунну відповідь.

Гепатит С лікується прямодіючими противірусними препаратами (ППП), які у більшості пацієнтів забезпечують стійку вірусологічну відповідь, тобто відсутність РНК HCV через 12 тижнів після завершення терапії. Важливо: повторне тестування щонайменше раз на 6–12 місяців, оцінка фіброзу печінки (еластографія або неінвазивні шкали), лікування супутніх залежностей, навчання запобіганню повторному інфікуванню та належний контроль споживання алкоголю, який пришвидшує прогресування фіброзу.

Респіраторні інфекції та ураження шкіри

Нестерильні ін’єкції та повторні проколи створюють вхідні ворота для бактерій, зокрема стафілококів і стрептококів. Це підвищує ризик флегмон, абсцесів, целюліту, а також інфекцій, що уражають клапани серця, — інфекційного ендокардиту. Куріння та інгаляційне вживання подразнюють дихальні шляхи, підвищуючи імовірність бронхітів і пневмоній. За наявності супутніх імунних порушень часті суперінфекції, які нерідко потребують стаціонарного лікування та парентеральних антибіотиків.

Туберкульоз більш імовірний у людей із ВІЛ, у стані недоїдання або за проживання у переповнених приміщеннях. Переривання лікування формує стійкість мікобактерій до препаратів, що ускладнює терапію. Практичний підхід — ранній скринінг, організоване спостережне лікування, соціальна підтримка та доступні точки комунікації з фтизіатрами. Пневмонії у споживачів речовин часто мають тяжчий перебіг через пізнє звернення, паління й супутні хвороби. За перших симптомів (лихоманка, кашель із мокротинням, задишка, біль у грудях) потрібна оцінка лікаря, рентгенографія або інші методи візуалізації та лабораторні дослідження.

Психічні розлади, серцево-судинні та метаболічні ускладнення

Поширені психічні розлади включають депресію, тривожні розлади, посттравматичний стресовий розлад і порушення сну. Часто спостерігається подвійний діагноз — одночасне існування психічного розладу та залежності, які взаємно підтримують один одного. Без лікування прогресує когнітивний дефіцит: знижується пам’ять, сповільнюється обробка інформації, слабшає контроль імпульсів. Комбінування психотерапії з медикаментозною підтримкою за показаннями підвищує утримуваність у програмі та зменшує кількість зривів. Базові кроки самодопомоги — гігієна сну, регулярне харчування, планування тверезого дозвілля та залучення родини.

• Стимулятори підвищують артеріальний тиск, провокують аритмії та гострі коронарні події, особливо у поєднанні з палінням, зневодненням і наявними серцево-судинними факторами ризику.
• Опіоїди пригнічують дихання, сповільнюють перистальтику, сприяють гіпоксії та гіповентиляції.
• Алкоголь посилює ураження печінки й підшлункової залози.
• Тривале недоїдання призводить до дефіциту вітамінів, анемії, остеопенії.
• Ризик інсульту зростає під час змішаного вживання стимуляторів із нікотином та антидепресантами без медичного нагляду.
• Кардіометаболічний ризик доцільно контролювати вимірюванням тиску, рівня глюкози, ліпідного профілю, маси тіла та насичення крові киснем у разі респіраторних симптомів.

Коли потрібна невідкладна допомога? Якщо спостерігається утруднене дихання, посиніння губ, сплутаність свідомості, судоми, сильний біль у грудях, раптова слабкість або оніміння з одного боку тіла, порушення мовлення; підозра на передозування; значна кровотеча або травма після падіння чи бійки.

Порада лікаря. Андрій Антоненко, нарколог клініки «НаркоМед», наголошує: первинна психіатрична оцінка на старті зменшує ризик невчасно розпізнаних депресивних і тривожних станів. Якщо є історія самопошкоджень, судом чи епізодів втрати свідомості, потрібна координація з неврологом і уважний моніторинг у перші тижні змін.

Організація допомоги та доступ до сервісів

Ефективність лікування супутніх захворювань зростає, коли людина має доступ до низькопорогових сервісів; до ЗПТ за опіоїдної залежності; до тестування й вакцинації проти гепатиту В; до скринінгу на туберкульоз і ВІЛ із подальшим лікуванням. Найкращий вибір включає взаємодію сімейного лікаря, інфекціоніста, фтизіатра, дерматолога та психіатра. Для практичного пошуку послуг зверніться до свого центру первинної медико-санітарної допомоги або кабінетів «Довіра» у структурі обласних та міських центрів громадського здоров’я; адреси та графіки роботи публікують офіційні сайти МОЗ України та Центру громадського здоров’я. Гарячі лінії громадських організацій, що працюють у сфері зменшення шкоди, надають консультації щодо обміну шприців, тестування та доступу до ЗПТ; контакти доступні в регіональних довідниках і на інформаційних ресурсах місцевих департаментів охорони здоров’я.

Питання та відповіді

Чим відрізняються PrEP і PEP?
PrEP — доконтактна профілактика ВІЛ для людей із підвищеним ризиком. Застосовується щоденно або подієво за схемами, узгодженими з лікарем; потребує регулярних тестів на ВІЛ та моніторингу ниркової функції. PEP — постконтактна профілактика ВІЛ тривалістю 28 днів; її ефективність найвища, якщо розпочати не пізніше ніж через 72 години після ризикової події.

Який графік вакцинації проти гепатиту В дорослим?
Базова схема — 0–1–6 місяців. За необхідності лікар може призначити прискорену схему. Після завершення курсу доцільно перевірити рівень анти-HBs через 1–2 місяці, щоб підтвердити імунну відповідь.

Як часто слід перевірятися на HCV людям, які ін’єкують?
Мінімум раз на 6–12 місяців, а також після кожної ризикової події. За негативного результату та збереження ризику тестування повторюють регулярно.

Що означає «невизначуване вірусне навантаження» при ВІЛ?
Це рівень вірусної РНК у крові, який нижчий за поріг виявлення стандартним тестом, зазвичай <200 копій/мл. За таких значень статева передача вірусу не відбувається, за умови дотримання лікування.

Куди звертатися по допомогу, якщо немає сімейного лікаря?
До реєстратури найближчого центру первинної медико-санітарної допомоги для підписання декларації з лікарем; до кабінетів «Довіра» при закладах охорони здоров’я; до регіональних центрів громадського здоров’я. Громадські організації у сфері зменшення шкоди підкажуть точки обміну шприців, тестування та маршрути до ЗПТ.

Джерела

1. Всесвітня організація охорони здоров’я. Консолідовані настанови щодо профілактики, тестування, лікування та догляду для людей, які вживають наркотики. Оновлено 2022 року.
2. Європейський центр профілактики та контролю захворювань. Інфекції, пов’язані з уживанням ін’єкційних наркотиків у Європі. Оновлено 2023 року.
3. Міністерство охорони здоров’я України та Центр громадського здоров’я. Маршрути ведення пацієнтів із ВІЛ, туберкульозом, вірусними гепатитами. Стан публікацій на 2023–2025 роки.
4. Управління ООН з наркотиків і злочинності. Світова доповідь про наркотики. Оновлено 2024 року.
5. Всесвітня організація охорони здоров’я. Настанови з лікування гепатиту С прямодіючими противірусними препаратами. Оновлено 2022 року.